В умовах реформування національної системи освіти в Україні винятково важливого значення набуває систематична робота з підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Головна її мета – допомога педагогічним кадрам в реалізації актуальних завдань розвитку, вдосконалення і підвищення професійної майстерності та рівня психологічної підготовки педагогічних кадрів; активізація творчого потенціалу; формування здатності до швидкої адаптації в умовах, що постійно змінюються. Реалізується вона різними шляхами, але основним є організація і проведення на належному рівні методичної роботи з педагогічними кадрами.

Система методичної роботи покликана задовольняти, в першу чергу, потреби розвитку навчального закладу, а також інтереси педагогічного колективу у постійному підвищенні свого фахового рівня згідно з сучасними вимогами психолого-педагогічної науки та практики.

Дуже цінним у науково-пошукової, дослідницької роботи, на пошуки більш досконалих педагогічних технологій. Учень чекає сьогодні педагога з високим професійним рівнем, достатньою психологічною та культурною підготовкою.

А. Макаренко стверджував, що кожен учитель може оволодіти педагогічною майстерністю, якщо наполегливо й систематично працювати над собою.

Розкриваючи особливості педагогічної майстерності, А. Макаренко підкреслював значення природної обдарованості талановитих учителів. Разом з цим, на його думку, компенсувати недоліки здібностей можуть інші, зокрема морально-вольові якості особистості вчителя. Тому він закликав серйозно зайнятися теоретичними питаннями педагогічної майстерності.

Саме на організацію процесу підвищення професійної майстерності викладачів, їх творчості у навчанні та вихованні учнів спрямована система методичної роботи в закладі, яка сконцентрована навколо проблеми «Підвищення науково-теоретичного і професійного рівня педагогічних працівників на основі використання сучасних технологій навчання та виховання».

Робота над даною темою активізує форми науково-методичної підготовки кожного викладача, піднімає на більш високий рівень його теоретичну підготовку, сприяє розвитку творчої активності викладачів і учнів.

У методичній роботі використовуємо як традиційні, так і нетрадиційні форми. Їх можна класифікувати таким чином:
1
МАСОВІ:

робота методичної ради навчального закладу;
методичні виставки;
методичні дні, тижні.
ГРУПОВІ:

робота методичних об’єднань;
робота з молодими та малодосвідченими педагогами.
ІНДИВІДУАЛЬНІ:

наставництво;
самоосвіта педагогів;
індивідуальні консультації;
робота з творчими викладачами;
творчі звіти викладачів;
курси підвищення кваліфікації.
Значну роль у наданні безпосередньої допомоги викладачам у підвищенні їхнього фахового, методичного рівня відіграє в навчальному закладі методичний кабінет – внутріучилищний центр, основна база організації та проведення всіх видів методичної роботи, самоосвіти педагогічних кадрів. Тут створені умови для ознайомлення викладачів з інструктивно – методичними документами про навчальний заклад, оформлено тематичні папки «На допомогу викладачу» з методичною літературою за фахом, конспектами уроків, довідковими матеріалами, сценаріями. Оформлено папки з описом досвіду кращих викладачів навчального закладу.

В навчальному закладі створена методична рада, яка розглядає проблеми підвищення педагогічної майстерності, вивчення та поширення педагогічного досвіду, результативність втілення інновацій тощо. Методична рада взаємодіє з методичними комісіями викладачів, затверджує проблеми, над якими вони працюють, організовує методичні заходи у закладі, розглядає на своїх засіданнях важливі питання навчально-виховного процесу.

Головним осередком методичної роботи в закладі виступають методичні комісії викладачів, класних керівників, тобто групи людей, які пов’язані спільними професійними інтересами, взаєморозумінням. Саме тут педагог відчуває найбільшу відповідальність за свою працю, частіше може звернутися за порадою до колег, знайти вихід із невирішеної педагогічної ситуації. Кожен викладач залучений до такої форми методичної роботи, яка найбільш повно відповідає рівню його професійної підготовки і досвіду роботи.

На засіданнях методичних комісій проводиться ознайомлення з новими програмами, новими підручниками та посібниками, вивчаються критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, аналізуються відвідані уроки, розглядаються важливі проблеми методики викладання предметів, проводиться огляд та обговорення навчально-методичної літератури тощо.

У процесі методичної роботи використовуються як традиційні, так і нетрадиційні форми та методи: доповіді, практичні заняття, диспути, які є активними формами вільного професійного самовияву педагогів.

Уважне ставлення до надбань кожного педагога, уміння побачити цінне в його роботі, створення творчої атмосфери – ось необхідні умови організації методичної роботи.

Стало традицією проводити в закладі творчі звіти викладачв, які атестуються. Педагоги звітують про результати навчально-виховної роботи, діляться своїми методичними знахідками, знайомлять колег з технологією власного досвіду. Такі заходи, безумовно, покликані сприяти професійному зростанню всіх педагогів навчального закладу.

Не залишається осторонь і робота з молодими та малодосвідченим педагогами, стаж педагогічної роботи яких до 3-х років. У навчальному закладі існує традиція призначення кращих, досвідчених педагогів наставниками молодих викладачів. Робота наставників з молодими педагогами включає спільне планування чергової теми навчальної програми та конкретного уроку, взаємовідвідування уроків та їх аналіз, консультації з методики. Адже тільки шляхом участі в різних формах методичної роботи, самоосвіти і творчих пошуків педагог оволодіє педагогічною майстерністю.

Важливою формою індивідуальної роботи, підвищення фахового, методичного рівня педагогів є самоосвіта. Аналіз результативності педагогічної діяльності викладачів показав, що самоосвіта педагогів має систематичний і послідовний характер, тісно пов’язана з їхньою діяльністю, відповідає змісту проблеми.

Гласність і наочність результатів самоосвіти забезпечується широким колом різноманітних заходів: проведенням відкритих уроків, виступами на засіданнях методичних комісій, участю у методичних виставках, творчих звітах тощо.

Адже творчий, закоханий у свою працю педагог пам’ятає заповіт К.Д. Ушинського: «…вчитель перестає бути вчителем, якщо постійно не вчиться сам…»

Відомо, що творчий учитель спонукає до творчості своїх учнів. У школі працюють педагоги, які вбачають одним із головних своїх завдань підтримку обдарованих дітей, формування розумової еліти держави. Результати роботи педагогів демонструють учні участю у Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових навчальних предметів, конкурсах фахової майстерності.

Таким чином, сукупність форм науково-методичної діяльності забезпечує ставлення вмикладача як методиста, дослідника, організатора навчально-виховного процесу. Педагогіка творчості є дослідницькою педагогічною діяльністю, новим етапом розвитку сучасної освіти.

І згадуються слова видатного педагога А. Дістервега:
3
«Учитель повинен свідомо йти в ногу із сучасністю,

пройматися і надихатися силами, що пробудилися в ній.»

А керівник навчального закладу, зокрема заступник директора, повинен зуміти побачити сильні сторони педагогічної діяльності кожного педагога і, спираючись на них, формувати у кожного педагога той індивідуальний стиль, який є характерним для дійсної майстерності; завжди працювати над собою, бути в курсі особливостей викладання навчальних предметів.